Дивна це штука — рерайт. В інтернеті з усіх сторін шибко грамотні фахівці твердять, що простіше рерайта нічого й бути не може. Викладу в школі всі писали? Розумію, що не все, але писали. Складно було? Звичайно, кому як, але, в основному, не дуже. Прочитав чужий текст і передав своїми словами те, що зумів запам’ятати. А якщо в текст ще й заглядати можна, то проблем взагалі бути не повинно. У підсумку виходило те, що сьогодні власники сайтів і працюють на них літератори називають імпортним словом «рерайт».
Ось, власне, і весь фундамент рерайтинга. Але справа-то не жарти, за нього гроші платять. А в серйозній справі ніяк не можна без плану, обгрунтувань, термінів і інших технологій. І на скромному фундаменті швидко виросло солідне будівля з рад, правил, заборон і рекомендацій. Надбудова корисна, але кілька непоказна і кривобокі, на мій погляд. Не з усіма радами хочеться погоджуватися і не всім правилам слідувати. Навпаки, один за одним виникають моменти, коли доводиться йти проти течії і порушувати, порушувати, порушувати.
Для початку хотілося б зрозуміти, що таке рерайт насправді. Простенька схема написання рерайта всім відома і зрозуміла. Застосував набір синонімів, поміняв слова місцями і результат очевидний. Але подібна творчість мало кому треба. Сайт для людей наповнюється не стільки формально унікальними статтями, скільки оригінальними, свіжими, що запам’ятовуються. На поверхневому рерайте тут далеко не заїдеш. Текст повинен бути перероблений глибоко, з використанням додаткових матеріалів та викладом власних думок.
І що ж тоді виходить? Відповідальний автор шукає в мережі додаткові вихідні коди, узагальнює матеріал, виділяє з нього головні думки і ідеї, додає до всього цього власні п’ять копійок. І створює, в підсумку, статтю дійсно унікальну і цікаву. Але називається це як і раніше рерайтом. З відповідним ставленням замовника і мінімальною оплатою. Напевно, не варто так напружуватися і у відповідь на замовлений рерайт треба видавати сіренький, стандартний текст. Але тоді хто тебе помітить серед величезного натовпу безликих авторів? Та й працювати вполнакала якось не хочеться.
Основні правила роботи над рерайтом прості і логічні. Особливо, якщо не вдаватися в деталі.
Зберігати стиль, заданий автором вихідної статті разом зі змістом і важливими деталями.
Уникати власних думок та коментарів.
Не додавати в текст ніяких нових даних цифр і фактів.
Іншими словами, ніякої відсебеньок, сувора дисципліна і чітке рівняння на запропоновану до обробки статтю. Здавалося б, все правильно, і дійсно вірно, але в житті часто виходить зовсім навпаки.
Кожному з нас доводилося мати справу з творчістю вузьких фахівців. Неважливо, в якій області, банківській справі, інформатики або сервісному обслуговуванні автомобілів. Важливо, що ці хлопці пишуть статті строго на своєму, професійному, мовою. Читаючи їх опуси, насилу продиратися крізь цифри, терміни та назви безлічі фірм. Про який збереженні стилю в рерайте може йти мова? Мені, в цих випадках, хочеться поставити автору стандартне запитання — ти сам-то зрозумів, що сказав? Ні, він-то, звичайно, зрозумів, але звичайний читач статтю на подібному сленгу просто пропустить.
Можна припустити, що весь цей матеріал разом з рерайтом призначений виключно для вузького кола експертів і аналітиків. Але, швидше за все, автор просто не вміє писати по-іншому, а замовник зовсім не проти, якщо стаття буде цікава для самих широких мас. Ось і доводиться забути про стиль исходника і згадати про власний, якщо він є. Але зі збереженням сенсу і важливих деталей, як і вчили.
Не завжди можу погодитися з вимогою тримати свою думку при собі і не допускати власних коментарів. Так, не можна забувати, що це спочатку не твоя стаття і не місце для демонстрації власної ерудиції і широти поглядів. Тим не менш, невелике зауваження, додавання, відступ, зроблені до місця і в тему можуть значно оживити текст, надати йому додаткові відтінки, привернути увагу читача. А вже якщо при цьому вдасться знайти в собі тонкий гумор, легку іронію і щиру реакцію, то це і зовсім чудово!
У підсумку можу поділитися, до яких висновків я прийшов сам. Писати треба у власному стилі все і завжди, за невеликими винятками. Тільки при такому підході виходять дійсно унікальні і цікаві статті. І не так важливо, чим ти зайнятий, рерайтом або копірайтом. Так, не кожного замовника сподобається такий підхід. І що з цього? Шукай однодумців, людей творчих, здатних і оцінити і правильно використовувати твої здібності. Постійно працювати під чужим дріб’язковим контролем — тупиковий шлях. Він веде до стайні для безвідмовних і покірливих робочих конячок. А нам там не місце!
Або я помиляюся?
50fe11765579c076bf820c4a0d35b2e3
