Брати-Українці, не буде в нас ладу.Кого ми приводимо з вами до влади?!Щемить в серці гірко лиш спогад з Майдану,А ми у кайданах, в ще тяжчих кайданах.З брехливих запроданців маски злітають,А їм аплодують, а їх ще й вітають!Заморські господарі, єврочинушіВітають за зраду їх продані душі.Хто радиться з нами, хоч «нас і багато»?Пани вузьколобі нас тягнуть у рабство.За послуги треба негайно сплатитиЙ на вибори новий аванс «заробити».Попереду буде всього ще багато.Завдання — парламент в кишені тримати,Тоді вказівки, що прийдуть з-за бугра,Прийматися будуть усі на «Ура»!І будуть чужинці нам землю топтати,Поля і ліси будуть їм продавати.Заморські купці дарма часу не гають,На наші «об’єкти» вони зазіхають.Дарма, що важливі вони й стратегічні,У нас відберуть — віддадуть їм навічно.Про Україну вони дуже «дбають»,Останні об’єкти до рук прибирають.Щоб нас ощасливить — ночами не сплять,Народ весь на цвинтар, а землю — забрать!Брати-Українці, біда в нашій хаті:За ворога гірші вожді хитруватіТа їх однодумці лакейської вдачі,Дияволу служать й собі — не ледачі.Жадоба до влади, до слави, до грошей…Народ? — Слуха байки про цілі «хороші»,Про успіхи дуті. А в нас гаманці,З якими не зводим з кінцями кінці.Безкінечні політичні перегониВлаштовують для себе вітрогони.І, збурюючи настрої Народу,Латають собі дах над головою.Мільярдні всі свої боргиСписали до народної казни.Потік кредитний не згаса й пониніВ кишені їхні, а Народ — все гине.Невже наш Народ іще мало страждав,«Месій» що таких в «нагороду» дістав?!Брати-Українці! Хто спить ще — просніться!І глибоко правді ви в очі вдивіться:Та влади своєї ми зроду не мали,Вели і ведуть нас в ярмо яничари.Комедію грають (яку вже частину?!)І брата на брата цькують без зупину.Постійно свою лиш колоду тасують,Вони вибирають, хоч ми й голосуєм!Якщо не Народ ми, а просто холопи,То будемо вірить, що «йдем до Європи»,Де в шані закони і право людини.Хіба в нас настане ця світла година?А Конституцію як попирають?!Дивують сусідів, Європу лякають.І крають все, ділять: релігію, мову,Та пишуть під себе історію нову.Вже в неї ввійшли, як Народ обібралиТа владу до рук всю геть чисто прибрали.І підла тріскотня про рідну мову…На фоні геноциду власного Народу.Та повстає дух Шевченка в українській хаті!Лицедії-фарисеї, Господом прокляті!Одумайтесь та покайтесь перед судом Божим,Що вели ви не до храму, а шляхом ворожим.Хай спадуть з очей у вас чари та полуда,Визволяйте свої душі з омани та блуду,Бо в агонії наживи до краю дійшли ви.Стільки лиха натворили в Україні милій!Скільки ж будеш, мій Народе, наругу терпіти?!А що скажуть нам онуки наші і діти?Вже армія їм не потрібна така від Народу,Щоб не здатна була захистити нашу свободу.Й поставила така влада військо на коліна.Ще не вмерла, ще не вмерла, плаче Україна.І чваниться ЗЛО, і на злиднях панує,А дзвін вже дзвенить, та хіба воно чує?Не баче, не чує, як дух Михаїла,Нам зцілює Душі, вливає нам силу.Не слухати треба вождів хитруватих.Брати-Українці, не скраю в нас хата,Пора вже давно нам свій храм будувати.Якщо ця правда істинна для Вас,То рятувати тіло й душу прийшов час,Храм нашої Душі і Храм нашого Роду,Від душогубів Українського Народу!Наш Всенародний вирок чорній лжі,З мечем архістратига Михаїла у руціЗ архангела воїнством Божої сили,Ми змиємо нечисть з лиця України!Щоб твої діти і онуки не були рабами,
Негайно розпочни із прийняття
